Чеська Республіка проживає новий період використання альтернативних методів рішення спорів, наприклад, медіація (посередництво) та арбітраж. Враховуючи, що середня продовженнicть судового провадження є шістнадцять місяців, цілком зрозуміло, що ці швидкі способи рішення спорів вважаються досить надійними. Вони мають ряд переваг, однак, також недоліків, особливо, якщо вони неправильно реалізовані. Кожна держава має сама забезпечити те, щоб ніхто не був примушений підкоритися цим методам, доки сам цього не бажає. У спорах, де учасники – нерівноцінні протилежні сторони, ризик натиску та суб'єктивної недобровільності є досить високим. Держава мала б забезпечити те, щоб не відбувалося порушення права слабкої сторони на справедливий судовий розгляд (та/або інших прав, що знаходяться під загрозою, які забезпечує Конституція). Тому арбітраж за нерівноцінних відносин, принципово, мав би бути заборонений.
Магістр, аспірант кафедри конституційного права та політичних наук юридичного факультету університету імені Масарика, консультант у Вищому адміністративному суді; колишній заступник міністра з прав людини та національних меншостей, а також директор відділу з прав людини в урядовому закладі.
Доктор права, суддя районного суду міста Чеб, зараз призначений в Чеський Верховний суд. Автор пояснень до Європейського міжнародного цивільно-процесуального закону в книзі «Drápal,, Bureš a kol.: Občanský soudní řád. Komentář».
