Ця стаття пропонує три функції, яких намагається досягнути будь-який механізм рішення спорів: максимальне задовiльнення сторін iндивiдуально та iзольовано, підтримка правової системи та передбачливості, та зміцнення основних суспільних цінностей. Специфічна або переважна функція, до якої будь-який даний механізм прагне, імліцитна або експліцитна, має ряд значних наслідків: наприклад, визначає ідеальну роль, яку б мав прийняти у своїй поведінці вирішувач спору, форму справедливості та мирової угоди, яких можна досягнути, та місце для обох систем рішення спорів і для учасників спору у суспільстві.
Старший викладач Женевського університету, а також Женевського інституту міжнародних досліджень та розвитку; виконавчий директор женевської програми підготовки спеціалістів з вирішення міжнародних суперечок (MIDS), головний редактор «Журналу про міжнародне врегулювання суперечок». Попередню версію цього есе було опубліковано під назвою «Теоретичні роздуми про роль систем вирішення суперечок з детальним розглядом методів онлайн-врегулювання суперечок», в «ADR IN BUSINESS» (А. Ingen-Housz, ed ,2010). Дослідження за підтримкою Швейцарського Національного наукового фонду.
